За весь період служби я змінив дві військові частини та пʼять посад.
В квітні 22 року я прийшов на службу в ТРО, куди мене покликав хороший знайомий. Оскільки в цивільному житті я вже рік, як не працював лікарем, то і брали мене в частину в якості помічника для офіцера-психолога. Задача - писати накази і вести облік особових справ. Самої посади помічника не існувало в штатці і мене поставили на першу ліпшу, яка була не зайнята. На три дні я став водієм-заправником взводу МТЗ. Потім мене перекинули на посаду паропровідника кочегара польової лазні. Самого парогенератора тоді ще не було, а відділення з посадами були.
Місяці через три офіцеру психологу видали з військомата цілого майора для ведення документації і я став наше потрібен. Якраз в той час частині ще і парогенератор видали. Я поїхав на курси і тепер маю сертифікат, а також допуск до роботи з паровими котлами до чотирьох атмосфер.
Приблизно за місяць до виїзду на схід стройова раптом згадала, що я маю медичну освіту і мене запросили в медпункт батальйону. Я погодився. Бо парові котли це, звісно, дуже цікаво, але трохи не моя стихія.
Так я став санітарним інженером медпункту. По факту, я виконував лікарську роботу на пару з ще одним фельдшером, який мав вищу медичну освіту.
Ще під час першої БРки я задумався над переводом. Це було досить складно, бо в частині було заборонено виїжджати кудись, а інтернет був поганий і свого пару разів на день. Абсолютно відірваний від реальності комбат та начмед, якому було похуй на все оптимізму не додавали. Плюсом було те, що начмед був не проти мого переводу. Щоправда, перед тим мене заманював офіцерським званням на посаду командира медичного пункту. Я відмовився)
В грудні 22 року мені поступила пропозиція, яка змінила мою службу на до та після - запропонували перевод в 3 ОШБ.