Після злагодження
Не дивлячись на фізичний стан, втому, дискомфорт проживання ми постійно жили новинами. В лісі поганенько ловив інтернет, але ми намагались бути в курсі, хочаб трохи уявляти ситуацію та орієнтуватись, як і де відбуваються основні зіткнення, як там наші побратими і посестри. Морально готувались на схід, тому що багато чуток ходили саме про ту частину нашої країни. Єдине чого нам не вистачало то це стрільби, на жаль з цим було не дуже добре.
Зміна командира
В нас змінився командир роти перед самим виїздом, це дуже великий стрес для бійця оскільки немає розуміння, що за людина, наскільки, новому командиру, цінний його особовий склад та який він має досвід і наміри. Наївності ніхто не проявляв і ми розуміли, що нам може попастись карʼєрист, якому срати на своїх підлеглих і він покладе за "ромбіки" всіх і вся.
На одному з шикувань нам повідомили, що достаменно (насправді офіцери все знали, але "звезділи") не відомо куди ми їдемо, але зупинки будуть в Київській області. Здавалось все логічно і в якому напрямі ми їдемо.
Підготовка і переїзд
Переїзд для військових це ще та хрінь... Треба вантажити скрутки (матрац, простирадла, ковдри), рюкзаки, сумки, шанцевий інструмент. Особливо коли не знаєш куди їдеш, то не можеш нормально зібрати речі, бо не зрозуміло що тобі треба. І не дай Бог ти щось "пролюбиш"! Все що не твоє(особисте) потрібно буде здати, інакше висмокчуть мозок через ніс, разом з нервами.
Збори тривають декілька днів, з можливістю сходити додому, попрощатись з рідними і взяти необхідні речі - які, бл*ть речі, якщо не знаєш куди та на скільки їдеш.
Зрештою ми завантажились в машини, якщо ви уявляєте супер військовий транспорт, який надасть хоч трохи комфорту, то йух там - "богдани" і газ-66 це все що дали. Бронетехніка їхала на лафеті, бо сама не доїде(ха - ха - ха).
Перевалочні пункти
Зазвичай це якась забута будівля з пацюками і тарганами та чарівним запахом, де ти маєш провести ніч, а в 4й ранку встати з "гарним і бойовим" настроєм встати для продовження дороги. Огида... Навіть після проживання під землею чи в підвалах, такі місця викликають огиду. Часто себе заспокоюєш
- Держава не може надати, хоч трохи комфортні умови, бо війни ж. Хлопці на нулі та в "сіряку" живуть взагалі в жахливих умовах. Хулі вимахуватись. Терпимо.
Насправді може, але не для нас і не сьогодні, але що не вбиває...
Продовжуємо дорогу
Зранку з "гарним та бойовим" настроєм встаємо і продовжуємо дорогу. Поїсти можеш в столовій, але є ризик обісратись від тієї їжі, тож краще "сухпай", або батончики, що купив до виїзду. Дорога може займати від одного до трьох днів комфортних подорожей від перевізника - прекрасно. Але памʼятаємо, що десь, комусь гірше, тому зціпили зубки і колихаємось в наших каретах.
Прибуття і перевірка торгових навичок
Приїхали ми зовсім не на схід, а на північ, в ліс. До нас там стояли інші хлопці, які обладнали позиції, провели світло, поставили буржуйки і повідомили : - Хочете, щоб ми нічого не забирали і все залишилось готове з вас 100 000 гривень, інакше ми видерем з під землі провода і займайтесь сєксом самі.
Від себе скажу, що такий підхід ок, коли ціна реальна. Підрозділ, щось купував за власні кошти, вкладав сили, щоб це зняти теж треба прикласти зусилля і т.п. тому залишає комусь виключно за ціну самих приладів, зазвичай роботу ніхто не рахує, бо вантажити то прийдеться, а в новому місці розвантажувати і знову прокладати, простіше десь там купити нове і знову прокласти. На жаль, інколи, намагаються нажитись і таких шлеш за кораблем. (Забігаючи вперед скажу, що ми, коли, звідти їхали, так само продавали комфорт, що зробили.)
На півночі, як зараз, розуміємо був суцільний курорт. Не дивлячись на холод або спеку це був прекрасний курорт... Завжди ситий, стомлений від чергувань та тривог, але там не летіло в тебе все що завгодно з усіх сторін.
Там ми провели близько 6 місяців. Відʼїли животики і стали не такі прудкі. Отримали нові травми під час побудови побуту, але стали міцніші як колектив. Я би сказав, що ми стали сімʼєю, бо сварились поміж собою як стара пара =), але завжди знаходили якісь компроміси. Мені довелось виконувати не зовсім свою роботу, але я задоволений тим, як пройшов цей час.
Харчування
Це окрема історія. Продукти привозять хлопці з забезпечення, частіше це не самі якісні продукти, такі як: гнилий буряк чи гнила морква, але завжди можна придбати щось самому коли не далеко від населених пунктів. Але найважливіший процес це приготування їжі, бо коли є побратим, що вміє "в кухню" це прекрасно.
В нас змінилось декілька кухарів - хлопець з позивним "Барні" був кухарем за посадою, але ненавидів це діло (вітання відділу комплектування, якому до "звєзди" ким ти себе бачиш в армії), другим був "Дема", хоч за освітою він кухар то його швидко задовбало готувати на таку кількість невдоволений хлопів, яким до недосолено, то пережарено. Але не буває безвихідних ситуацій і ми знайшли рішення, спочатку попросили трошки готувати на заміну, а потім зацікавили "соціальними бонусами та печивом" ще одного чоловіка. Він виявився чудовим кухарем та відповідальним побратимом. Порядок на кухні був суворий, можна було отримати черпаком по голові, бо не прибрав за собою. Таким хлопцем став Володимир з позивним "Скай". Дуже розумний чоловік, талановитий до більшості справ за які брався. Окремо можна виокремити наші бесіди стосовно філософії людської бутності та релігії. Він був(Ти назавжди стоїш в наших рядах), релігійною людиною, а Я не дуже релігійна людина, тож коли ми починали цю тему, то з кухні тікали всі, хто це чули...
Почалось...
Та ми ніколи не тримали зла один на одного, принаймні Я.
4 місяці по тому і блокпости
Пробувши там певний час ми змогли налагодити чудовий графік несення служби, робіт по облаштування оборонних споруд та відпочинку. Були спроби, ще поліпшити це та ми вперлись в старе твердження "Працює не чіпай".
Оскільки ми несли службу, додатково, на блокпостах то Я намагався пояснити хлопцям, що кожну людину варто розглядати як загрозу, в першу чергу, а вже після як цивільного, для підвищення пильності та охорони особового складу, але успіху в цьому не досяг і покинув цю ідею. На щастя там не траплялось нічого небезпечного, окрім специфічних випадків з особами в стані алкогольного спʼяніння, та досвіду роботи з такими в мене вистачало і найчастіше ми знаходили мирне вирішення конфліктів, хоча наша гордість, часто, від цього страждала.
Поясню - з одного боку ми військові, тому маємо діяти жорстко, з другого ми НГУ, тому маємо слідкувати за дотриманням закону в тому місці де перебуваємо. Я маю досвід, що показує - надмірне застосування сили може бути розглянуто прокуратурою, як перевищення повноважень, але цивільним, що стали НГУшніками, важко пояснити, чому не можна бити людини що по хамськи себе веде, коли ти військовий. Часто, на жаль, стриманість військових, цивільними сприймається як слабкість і "цивіли" починають борзо себе вести. Та при правильно поставленому питанні у вигляді повного огляду автомобіля в присутності поліції, свідків, втрачений ними час дуже гарно виховує. Це рідкість, але трапляється.
На чергуванні
Побут після 4 місяців
Всі звикли до розпорядку, сварок ставало все менше, ми налагодили звʼязок, харчування і відпочинок, йшли типові будні. Новини не давали розслабитись і ми розуміли, що колись цей відпочинок закінчиться. Особисто Я, окрім звичайного, займався збором екіпірування, додатковими елементами які можуть покращити мої спроможності, як прилад нічного бачення (за який я безмежно вдячний колегам і друзям, які допомогли зібрати гроші. Дякую колективу Fintech Farm особливо).
Часто хлопці дивились на це з подивом та словами - "Нащо тобі тут вся ця хрінь". Та думка про те що не все буде так прекрасно і одного дня ми висунемось в зону активних бойових дій мене не залишала.
На останок
Одного осіннього дня, нам повідомили, що ми виїжджаємо з півночі в частину, раніше терміну завершення БРки(бойове розпорядження) і ми почали підозрювати що щось назріває. Що саме цікаве, дорога назад зайняла рівно один світловий день, а туди ми їхали два =) Отака математика у війську.
P.S. В мене є цікаві історії про аватарів, що там відбувались, та я не хочу, поки що, до них звертатись. Ймовірно в майбутніх текстах, щось буде спливати.
P.S.2 новий командир всеж виявився карʼєристом, але про це далі