Після отримання речового майна нас відправили отримувати зброю. Зброєю виявились АК-74, РПК-74, РПГ-7 та СГД. Майже все було законсервоване а не іржаве як у орків. Патронів нам ніхто не давав бо боялись що люди постріляють один одного. Уявіть... Набрали солдат, вчили але патрони не давали, БО... Дічь...
Жили в палатках, в травні, в холоді. Буржуйку топили 24/7 бо холодина була шалена. Перший місяць захворіли всі, від кашлю і температури до двосторонньої пневмонії.
Ну то йух х ним... Далі ми копали бліндажі. Перші виявились повним хламом, бо вкопались вниз замало і було прийняте рішення переробити. Обрали нову ділянку, трактор, в глині, викопав яму глибиною в 4 метри, лопатами обтесали, порівняли, привезли ліс, руками поклали 2 наката, встелили клійонку та засипали глиною зверху. Поки ото все робили, приходили офіцери і кожен розказував що щось не правильно, що найцікавіше, це те що кожен попередній виявлявся тупим дибілом і треба робити отак...
Якось добудували ті бліндажі і переїхали туди жити. Плюс проживання і бліндажі те, що тобі не треба бігати в ліс кожну повітряну тривого бо ти і так під землею і якщо вже сюди прилетить то всьо.
За пару діб ми обжили бліндаж, були дуже раді своїй затишній норі в якій жило 20 хлопів.
Інколи, приїжджаючи додому, ловив себе на думці що в кроваті з ортопедичним матрацом не так вже й зручно, як на дошках під землею, в сирості і холоді. Якась кончена деформація...
Звісно в проміжках між копанням і несенням служби в нарядах, ми смажили м'ясо на вогнищі, розказували якісь цивільні байка і шукали екіпіровку за власний кошт. Бо виливали все радянське.
Пошук екіпіровка це окремий квест. Мені допомогали знайомі і близькі шукати будь яке спорядження, бо на початку війни вигрибли все і усюди і це була реальна проблема. Ми не знали коли і куди нас відправлять тому старались екіпіруватися максимально швидко.
Через певний час почалось бойове злагодження, яке обіцяло цікавий досвід і пригоди